За часів Австро-Угорщини більщість людей були неграмотні, хоча деякі діти проходили курси навчання в різних місцях. Так, заможні батьки з Вільхівки посилали своїх дітей на навчання у Чортків, Бучач, Стрий і Калуш. В цих містах було найбільше таких шкільних осередків. Час від часу ці школи потребували учителів, і вони оголошували конкурси на посаду вчителя в тій чи іншій місцевості. Оголошення про ці конкурси по парафіях зачитували місцеві парохи. Чи був хтось з Вільхівки вчителем у тих школах - невідомо, проте конкурсні оголошення у церкві зачитували. З архівних документів довідуємось, що в 1857 році Вільхівські юнаки отримали перші атестати про навчання. З часом почався розвиток науки і в селі, тому що не всі батьки були спроможні послати свою дитину на навчання до тих шкільних осередків. Діти з малозабезпечених сімей змушені були залишатись в селі. З архівних книг довідуємось, що в 1885 році у Вільхівці оженився хлопець із Князівки - Федір Іванович Бурак (1859р. н.), який походив з вчительської родини. Він і став навчати вільхівських дітей найпростішого - рахувати, читати і писати. В 1888 році на допомогу йому прийшов п. Микола Григорович Пасічник (1869 р. н.). Так удвох вони і вчителювали у Вільхівці. На наступний рік (1890) в село прийшов душпастир о. Созонд, і такий розвиток подій йому дуже сподобався. Отож, переговоривши із вчителями і впливовими селянами, було вирішено розпочати у селі будівництво школи. Тому 3 липня о. Созонд написав листа до шкільної Ради в Долині про завершення будівництва. В листі була вказана і вартість будівництва школи - 3100 корон. Посвяту школи провели 1 вересня 1901 року і вона прийняла перших своїх учнів на 1901 -1902 навчальний рік. Школа була невелика і розрахована на 50 дітей, хоча такої кількості дітей не було. У 1902 році почалось будівництво школи в с. Решняте. В 1903-1904 навчальному році до школи пішло лише 18 дітей, тому що решнятинські діти вже ходили до своєї школи. В 1904 році, другого вересня на посаду вчителя Вільхівської школи зголосилася п. Марія Федів. Вона проживала у Вільхівці в приміщенні школи. В цьому ж році почали будувати шкільний буфет, про що ми довідуємось з листа місцевого пароха до шкілької Ради в Долину, датованого 15жовтня 1904 року. Процес шкільного навчання набував все більш нового розвитку, 27 жовтня 1904 року до шкільної системи навчання ввели новий курс "Алфабетів", а 19 листопада цього ж року до школи придбали підручники з катехизму. В 1903 році були деякі непорозуміння між вчителькою і місцевою шкільною радою з шкільною окружною Радою в Долині. Так 1 травня Вільхівська шкільна рада написала листа до Долинської, щоб у селі залишалась вчителькою п. Марія. І все ж таки 13 серпня 1907 року на посаду вчителя зголосилась інша людина. Замість п. Марії вчителем став п. Василь Горбай. Він довго не працював у Вільхівці. І вже 1910 року на посаду вчителя став 25-річний хлопець, уродженець села, син колишнього учителя Бурака - п. Іван Федорович Бурак (1886 р. н.). На посаді учителя у Вільхівці він працював довго. Історія школи тісно пов'язана з церквою. Місцевий парох часто приходив до школи і проводив уроки релігії. Такі уроки проводились три рази на тиждень. Кожен урок у школі розпочинали і завершували молитвою. Прийшовши до школи, діти віталися християнським привітом "Слава Ісусу Христу". Священик також готував дітей до Сповіді та Причастя. Із документу, датованого 1932 роком, дізнаємось, що школярі приймали Святі Тайни Покаяння і Євхаристії три рази в рік: на "Коляду", на "Великдень" і на "Зелені свята".В той час наші землі були у складі Польщі, тому і не дивно, що навчання проводилось польською мовою. Спочатку школа була однокласова. Згодом стала дво-, три- ти чотирикласовою. Пізніше дітей вже заставляли ходити до школи, але були в основному бідні, і не мали в чому відправити своїх дітей в школу, особливо зимою. Було так, що одного дня йшла одна дитина, а іншого - друга. Так що деякі діти ходили по два роки в один і той самий клас. В класі були дути різного віку. А деякі діти взагалі не ходили до школи. Тоді рада шкільна писала до Долини, що той чи інший батько не пускав свою дитину до школи. І ще було багато різних казусів, пов'язаних з навчанням. Все це відбувалось до війни.